Extract and Extrapolate!

Greetings from Portland, Maine, where I'm here to give a keynote for the American College of Healthcare Administrators. I wanted to take a minute to address a question that comes up a lot from people switching careers into a new industry, or from folks landing their first job out of college — cases where their resume doesn't show a lot of industry-specific experience for the job they're going for.

That can be a real problem with resumes and applicant-tracking bots, and there's not much getting around that. But when you're talking to an actual person, there is a way around it. The best way I can illustrate the principle is to say: remember Hansel and Gretel.

When we tell children the story of Hansel and Gretel — the boy and girl who went into the woods, got lost, found a house made of gingerbread and candy, and were welcomed in by a nice old lady who fed them until they were stuffed, only for her to try to shove one of them in the oven — the kids manage to escape, and justice is served. At the end of that story, we don't have to tell children, "Be careful of old ladies in gingerbread houses in the woods." They extract that lesson from the story without being told. More than that, they extrapolate it much more broadly: it's not just old ladies in gingerbread houses you have to watch out for — any adult who seems nice could actually be a monster.

That same principle applies when you're trying to illustrate something about yourself that's relevant to a job in a different industry, or drawn from your life before professional office work. For example, I could tell you I'm responsible and a self-starter. But the moment I make that claim, your mind goes, "Eh, maybe. We'll see." As soon as someone makes a claim, our brains want to hit the brakes and check it out for ourselves. You become instantly defensive and mentally reject the claim.

Instead of making a claim, or leaning on my resume, I could just tell you about the summer after high school when I worked at a camp. As a counselor, we arrived a week early to get the place ready — putting the docks in the pond, cleaning the dining hall — and one day we had to clear brush from the archery range. The main range was wide, but there was also a skinny lane off to the side for long-distance archery. Everyone else worked on the big part; I got assigned to the skinny part. So I was out there alone, hot, sweaty, buggy, and miserable, while I could hear everyone else laughing on the big range.

Eventually the supervisor came by to check on everyone. When he got to me, he asked, "You doing all right?"

"Yeah," I said.

"Okay, good progress, looks good," he said, and started to walk off.

"Hold on," I said, "before you go — what'd I do?"

He looked confused. "What do you mean, what'd you do?"

"Well," I said, "I can hear everybody over there laughing and joking and having a great time, and I'm over here by myself. What did I do, so I don't do it again?"

He got a funny look on his face and said, "No — I put you over here working by yourself because I know you'll get it done. I don't need someone watching you."

I learned something that day about how he saw me, and maybe about how I saw myself.

If I tell you that story, you come away with the impression that here's someone responsible, a self-starter who sees the job through — without me ever making that claim outright. And it doesn't matter what job I'm applying for; those traits are useful everywhere. The fact that they showed up while clearing brush off an archery range has nothing to do with IT, marketing, healthcare, or anything else. But applying to any of those jobs and telling that story, people come away understanding something true and useful about the kind of person I am.

So you don't have to tell stories that relate directly to the industry you're in. In fact, that's one of the best ways to show traits that matter in the industry you want to break into, even if you're coming from somewhere else entirely. Give it a try.

• En français

  Bonjour depuis Portland, dans le Maine, où je suis venu donner une conférence pour l'American College of Healthcare Administrators. Je voulais répondre à une question qui revient souvent chez les personnes qui changent de secteur d'activité, ou chez les jeunes diplômés dont le CV ne montre pas encore d'expérience spécifique au poste visé.

  Face aux logiciels de tri de CV, ce manque d'expérience sectorielle pose un vrai problème, difficile à contourner. Mais face à un être humain, il existe une solution. Le meilleur moyen de l'illustrer : souvenez-vous de Hansel et Gretel.

  Quand on raconte aux enfants l'histoire de ce frère et de cette sœur perdus dans la forêt, qui trouvent une maison en pain d'épices habitée par une vieille dame accueillante qui les gave de friandises avant de tenter d'en enfourner un — les enfants s'échappent, justice est faite. À la fin de l'histoire, inutile de dire aux enfants : « Méfiez-vous des vieilles dames dans les maisons en pain d'épices. » Ils tirent cette leçon seuls. Mieux encore, ils l'extrapolent bien au-delà : ce n'est pas seulement les vieilles dames en pain d'épices qu'il faut craindre — n'importe quel adulte sympathique pourrait cacher un monstre.

  Ce principe s'applique quand vous voulez illustrer une qualité chez vous, pertinente pour un poste dans un autre secteur, ou tirée de votre vie avant le monde professionnel. Je pourrais vous dire que je suis responsable et autonome. Mais dès que j'affirme cela, votre esprit se dit : « Peut-être. On verra. » Face à une affirmation, notre cerveau freine instinctivement et cherche à vérifier par lui-même. Vous devenez immédiatement sur la défensive.

  Plutôt que d'affirmer, ou de m'appuyer sur mon CV, je pourrais simplement vous raconter l'été après le lycée, où j'étais moniteur dans un camp. Une semaine avant l'arrivée des enfants, il fallait tout préparer — installer les pontons, nettoyer le réfectoire — et un jour, débroussailler le champ de tir à l'arc. La grande zone était large ; il y avait aussi une bande étroite pour le tir longue distance. Tout le monde travaillait sur la grande zone ; on m'a assigné la petite. Je me suis retrouvé seul, en sueur, sous la chaleur et les moustiques, à entendre les autres rire au loin.

  Le responsable est passé vérifier tout le monde. Arrivé près de moi : « Ça va ? » « Oui. » « Bon travail, ça avance bien », a-t-il dit en s'apprêtant à repartir. « Attendez, dis-je, avant de partir — qu'est-ce que j'ai fait ? » Il a eu l'air perplexe : « Comment ça, qu'est-ce que tu as fait ? » « Eh bien, j'entends tout le monde rire et plaisanter là-bas, et moi je suis seul ici. Qu'est-ce que j'ai fait, pour ne pas recommencer ? »

  Il a eu un drôle de sourire et a répondu : « Non — je t'ai mis tout seul ici parce que je sais que tu vas t'en sortir. Je n'ai pas besoin de te surveiller. » Ce jour-là, j'ai appris quelque chose sur la façon dont il me percevait — et peut-être sur la façon dont je me percevais moi-même.

  En vous racontant cette histoire, vous repartez avec l'image de quelqu'un de responsable, autonome, qui va au bout des choses — sans que j'aie eu à l'affirmer moi-même. Et peu importe le poste visé : ces qualités sont utiles partout. Le fait qu'elles se soient révélées en débroussaillant un champ de tir à l'arc n'a rien à voir avec l'informatique, le marketing ou la santé. Mais en racontant cette histoire pour n'importe lequel de ces postes, les gens comprennent quelque chose de vrai et d'utile sur qui je suis.

  Vous n'avez donc pas besoin de raconter des histoires liées directement à votre secteur. C'est même l'un des meilleurs moyens de démontrer des qualités utiles dans le secteur que vous visez, même si vous en venez d'ailleurs. Essayez.

• En español

  Saludos desde Portland, Maine, donde estoy dando una conferencia para el American College of Healthcare Administrators. Quería dedicar un momento a responder una pregunta que surge a menudo entre quienes cambian de sector profesional, o entre quienes buscan su primer empleo tras graduarse, cuando su currículum no muestra experiencia específica en el puesto que solicitan.

  Frente a los sistemas automatizados de selección de currículums, esa falta de experiencia sectorial es un problema real, difícil de evitar. Pero frente a una persona, sí hay una solución. La mejor forma de ilustrar el principio es decir: recuerda a Hansel y Gretel.

  Cuando contamos a los niños la historia de este hermano y esta hermana perdidos en el bosque, que encuentran una casa de pan de jengibre habitada por una anciana amable que los alimenta hasta hartarlos, para luego intentar meter a uno de ellos al horno... los niños logran escapar, y se hace justicia. Al final del cuento, no hace falta decirles a los niños: "Cuidado con las ancianas en casas de pan de jengibre." Ellos extraen esa lección solos. Y más aún: la extrapolan mucho más allá, entendiendo que no son solo las ancianas en casas de pan de jengibre las que hay que temer — cualquier adulto amable podría en realidad ser un monstruo.

  Ese mismo principio se aplica cuando quieres mostrar algo sobre ti que sea relevante para un puesto en otro sector, o extraído de tu vida antes del trabajo de oficina. Podría decirte que soy responsable y proactivo. Pero en cuanto hago esa afirmación, tu mente piensa: "Tal vez. Ya veremos." En cuanto alguien hace una afirmación, nuestro cerebro instintivamente frena y busca comprobarlo por sí mismo. Te pones a la defensiva de inmediato.

  En lugar de afirmar algo, o apoyarme en mi currículum, podría simplemente contarte sobre el verano después de graduarme del bachillerato, cuando trabajé en un campamento. Como consejero, llegábamos una semana antes para prepararlo todo: colocar los muelles en el estanque, limpiar el comedor... y un día tuvimos que despejar de maleza el campo de tiro con arco. La zona principal era amplia; también había un carril estrecho para tiro a larga distancia. Todos trabajaban en la zona grande; a mí me asignaron la estrecha. Ahí estaba yo, solo, sudando, entre insectos, escuchando a los demás reír a lo lejos.

  El supervisor pasó a revisar a todos. Al llegar a mí: "¿Todo bien?" "Sí." "Buen progreso, se ve bien", dijo, y comenzó a irse. "Espere", le dije, "antes de que se vaya... ¿qué hice?" Puso cara de confusión: "¿Cómo que qué hiciste?" "Bueno, puedo escuchar a todos allá riendo y bromeando, pasándola muy bien, y yo estoy aquí solo. ¿Qué hice, para no volver a hacerlo?"

  Sonrió de forma curiosa y respondió: "No... te puse a trabajar solo aquí porque sé que vas a terminarlo. No necesito que nadie te vigile." Ese día aprendí algo sobre cómo me veía él, y quizás sobre cómo me veía yo mismo.

  Si te cuento esa historia, te quedas con la impresión de que soy alguien responsable, proactivo, que termina lo que empieza, sin que yo lo haya afirmado directamente. Y no importa a qué puesto esté postulando: esos rasgos son útiles en cualquier lugar. El hecho de que se manifestaran despejando maleza en un campo de tiro con arco no tiene nada que ver con tecnología, marketing o salud. Pero al contar esa historia para cualquiera de esos puestos, la gente entiende algo verdadero y útil sobre el tipo de persona que soy.

  Así que no necesitas contar historias directamente relacionadas con tu sector. De hecho, es una de las mejores formas de demostrar rasgos valiosos para el sector al que quieres entrar, aunque vengas de otro completamente distinto. Inténtalo.

• Ukranian

  Вітаю з Портленда, штат Мен, де я виступаю з доповіддю для American College of Healthcare Administrators. Хочу відповісти на запитання, яке часто чую від людей, що змінюють галузь, або від випускників, чиє резюме ще не показує досвіду, безпосередньо пов'язаного з посадою, на яку вони претендують.

  Для систем автоматичного відбору резюме брак галузевого досвіду — це реальна проблема, яку важко обійти. Але у розмові з живою людиною є вихід. Найкраще пояснити цей принцип так: згадайте Гензеля і Гретель.

  Коли ми розповідаємо дітям історію про брата й сестру, які заблукали в лісі, знайшли пряниковий будиночок, де привітна бабуся годувала їх, поки не спробувала засунути одного з них у піч — діти рятуються, і справедливість перемагає. Наприкінці цієї казки не потрібно казати дітям: «Стережіться бабусь у пряникових будиночках у лісі.» Вони самі роблять цей висновок. Більше того — вони екстраполюють його значно ширше: небезпечні не лише бабусі в пряникових будиночках — будь-який привітний дорослий може насправді виявитися монстром.

  Той самий принцип працює, коли ви хочете показати щось про себе, що стосується посади в іншій галузі, або досвіду з життя до офісної роботи. Я міг би сказати вам, що я відповідальний і ініціативний. Але щойно я це стверджую, ваш розум думає: «Може бути. Побачимо.» Щойно хтось робить твердження, наш мозок інстинктивно гальмує й хоче перевірити це самостійно. Ви одразу займаєте оборонну позицію.

  Замість твердження чи посилання на резюме, я міг би просто розповісти вам про літо після школи, коли я працював у таборі. Як вожаті, ми приїжджали за тиждень до початку, щоб усе підготувати — встановити містки на ставку, прибрати їдальню — і одного дня нам довелося розчищати чагарник на полі для стрільби з лука. Основна ділянка була широкою; була ще й вузька смуга для стрільби на далеку відстань. Усі працювали на широкій ділянці; мене призначили на вузьку. Я був там сам, спітнілий, серед комах, і чув, як інші сміються неподалік.

  Керівник обходив усіх і перевіряв. Підійшовши до мене: «Все гаразд?» «Так.» «Добре просувається, виглядає непогано», — сказав він і почав відходити. «Зачекайте, — сказав я, — перш ніж підете... що я зробив не так?» Він здивувався: «Що ти маєш на увазі?» «Ну, я чую, як усі там сміються, жартують, чудово проводять час, а я тут сам. Що я зробив, щоб більше так не робити?»

  Він якось дивно посміхнувся і відповів: «Ні — я поставив тебе сюди самого, бо знаю, що ти впораєшся. Мені не потрібно за тобою наглядати.» Того дня я дізнався дещо про те, як він мене бачив, і, можливо, про те, як я бачив себе сам.

  Якщо я розповім вам цю історію, у вас складеться враження про відповідальну, ініціативну людину, яка доводить справу до кінця — і мені не довелося цього стверджувати прямо. І неважливо, на яку посаду я претендую: ці якості корисні всюди. Те, що вони проявилися під час розчищення чагарнику на стрільбищі, не має нічого спільного з IT, маркетингом чи охороною здоров'я. Але розповідаючи цю історію для будь-якої з цих посад, люди розуміють щось правдиве й корисне про те, яка я людина.

  Тож не обов'язково розповідати історії, безпосередньо пов'язані з вашою галуззю. Навпаки, це один із найкращих способів показати якості, важливі для галузі, куди ви прагнете потрапити, навіть якщо прийшли зовсім з іншої сфери. Спробуйте.

How do I show I'm a hard worker without saying it?

How do I talk about my strengths without sounding boastful?

How do I use storytelling when switching careers?